Аналітичний звіт «Оцінка ефективності функціонування інституту службових осіб, відповідальних за перебування затриманих»

Матеріал з CustodyWiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Як свідчать результати моніторингових візитів експертів Національного Превентивного Механізму (далі – НПМ), а також висновки спеціальних проваджень Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в перші години затримання підозрювана особа є найбільш вразливою для неналежного поводження з боку працівників поліції, саме на цьому етапі вчиняється чи не найбільша кількість процесуальних порушень з боку правоохоронців.

Як найпоширеніше порушення, що фактично закладає підґрунтя для всіх інших порушень, варто відзначити неналежну реєстрацію затриманої особи. Адже відсутність реєстрації факту затримання особи фактично призводить до так званого «невизнаного затримання», яке автоматично позбавляє затриману особу всіх гарантій захисту прав та свобод людини, передбачених Конвенцією з прав людини та основоположних свобод і національним законодавством України.

Європейський комітет з питань запобігання катуванням приділяє особливу увагу трьом основним правам затриманих осіб: праву особи повідомити про факт свого затримання третю сторону за власним вибором (члена родини, друга, консульство), праву доступу до адвоката і праву вимагати медичного обстеження лікарем за власним вибором. Комітет вважає, що ці права є трьома основними гарантіями проти жорстокого поводження із затриманими особами, і вони мають застосуватися від самого початку затримання1. При цьому Комітет наголошує, що основні гарантії, які надаються особам, затриманим поліцією, будуть значно посилені (що, в свою чергу, також полегшить роботу поліцейських службовців), якщо щодо кожної затриманої особи буде вестись єдине і повне досьє, де фіксуватимуться всі аспекти, пов’язані із затриманням особи, та усі заходи, вжиті по відношенню до неї Новим Кримінальним процесуальним кодексом України, який набув чинності у листопаді 2012 року, було враховано майже всі з вищезазначених рекомендацій Комітету. Серед найважливіших нововведень варто відмітити запровадження інституту службових осіб, відповідальних за затриманих осіб. Статтею 212 КПК передбачено, що в підрозділі органу досудового розслідування має бути призначено одну або декількох службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

  • Така службова особа зобов’язана:
  • негайно зареєструвати затриманого; роз’яснити затриманому підстави його затримання, права і обов’язки;
  • звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 КпК;
  • забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією україни, КпК та іншими законами україни;
  • забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;
  • забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров’я затриманого.

Відвідавши Україну в 2013 році, Комітет відзначив введення посад «вартових офіцерів» в якості позитивного досягнення. На думку Комітету, ця посада має потенціал для поліпшення роботи правових гарантій, зазначених вище. Проте делегація спостерігала під час візиту в 2013 році відсутність уніфікованої практики щодо вибору «вартових офіцерів» та їхніх методів роботи. Крім того, виявилося, що «вартовим офіцерам» не була запропонована спеціальна підготовка для виконання своїх обов'язків. В результаті вплив цього заходу значно відрізнявся в залежності від регіону або навіть установи.

Зазначені недоліки знайшли своє відображення й у звітах Уповноваженого з прав людини за результатами моніторингових візитів НПМ до органів та підрозділів внутрішніх справ. Зокрема,було встановлено, що сьогодні інститут «вартових офіцерів» фактично не виконує своїх функцій із запобігання неналежному поводженню із затриманими особами. Так, в більшості відвіданих органів внутрішніх справ зазначені посадові особи або не були призначені взагалі, або ж виконували свої функції неналежним чином. Як правило, такі особи призначаються в слідчих підрозділах, що автоматично призводить до конфлікту інтересів: адже саме слідчі підрозділи проводять досудове розслідування, і, відповідно, досить часто самі й є основними порушниками прав затриманих осіб.

Окрім зазначених проблем варто звернути увагу на фактичну відсутність внутрішньої нормативноправової регламентації дій «вартових офіцерів», уніфікованої системи обліку та звітності, ефективної системи професійної підготовки тощо.

З урахуванням вищезазначеного, Радою Європи у тісній співпраці з експертами Експертного центру з прав людини та Національною поліцією, зокрема Управлінням забезпечення прав людини, було розпочато комплексне дослідження інституту службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, з метою виявлення причин та умов, які перешкоджають його ефективному функціонуванню, розробки дієвих рекомендацій керівництву Національної поліції щодо вдосконалення процесу реєстрації затриманих осіб, а також підвищення гарантій їх захисту від неналежного поводження.