Придатність особи для тримання під вартою в системі Custody Records Великобританії

Офіцер з нагляду може прийняти рішення про те, що перед прийняттям рішення щодо придатності особи до тримання під вартою по стану здоров’я необхідно провести її медичне обстеження і/або надати необхідне лікування. Таке рішення приймається незалежно від того, чи отримувала вже така особа лікування в інших місцях, наприклад, в лікарні.

Медична допомога

Відповідно до пункту 9.5 Кодексу С PACE та Акту про психічне здоров’я 1983 року офіцер з нагляду повинен забезпечити якнайшвидше надання медичної допомоги будь-якому затриманому, який:

• виказує ознаки фізичної хвороби або ушкодження;
• виказує ознаки психічної хвороби, або викликає відповідну підозру, або сам розповідає про те, що відчуває її ознаки (також це стосується інвалідності або відповідних *труднощів, які можуть впливати на вразливість особи чи визначати їх потребу у додатковій допомозі);
• виказує ознаки наркотичної чи алкогольної залежності або абстиненції, які можуть вплинути на їх безпеку;
• виказує потребу у медичній допомозі;
• просить про медичну допомогу.

Охорона здоров’я та будь-які випадки ушкодження затриманих

Для забезпечення захисту здоров’я затриманих важливо:

• візуально оцінювати стан затриманих, включаючи загальний стан їх здоров’я та будь-які ушкодження, а також вносити записи щодо їхньої поведінки і тлумачити її в контексті питань охорони здоров’я і можливих ризиків;
• при виникненні будь-яких підозр у погіршенні стану здоров’я затриманих звертатися до медичних працівників;
• визначати, чи особа придатна до тримання під вартою та проведення допиту;
• реєструвати відповідну поведінку затриманих та інформацію, яка може вказати на схильність затриманого до завдання собі шкоди (ризик самогубства або самоскалічення) і проводити відповідні заходи;
• розробити план нагляду для проведення моніторингу будь-яких ризиків, які стосуються затриманого;
• проводити відповідний моніторинг, спостереження та необхідні заходи реагування.

Відповідні заходи

Офіцер з нагляду повинен забезпечити обмін усією необхідною інформацією між медичними працівниками та іншими співробітниками центру тримання під вартою. Затримані особи не зобов’язані проходити обстеження або надавати будь-яку інформацію. Офіцер з нагляду відповідає за початок проведення поточної оцінки ризиків щодо усіх затриманих, хоча цей обов’язок також може бути делегований іншому співробітнику центру тримання під вартою, який пройшов відповідну підготовку. Початкова оцінка ризиків повинна враховувати обставини арешту, будь-яке відповідне використання сили, засобів обмеження свободи руху, а також фізичні чи психічні проблеми зі здоров’ям, які може мати затриманий. Після огляду затриманого медичний працівник має записати будь-які клінічні дані, що мають відношення до його тримання під вартою, а також вказівки до особової справи затриманого. Якщо це стосується інформації, яка має лишатися конфіденційною і не має відношення до ефективності поточного догляду затриманого і його добробуту, медичний працівник має внести запис до особової справи, який вказуватиме, куди він записав ці клінічні дані. Вказівки щодо частоти відвідувань і будь-яких виявлених проблем повинні бути зрозумілими і точними. Офіцер з нагляду має попросити медичного працівника про роз’яснення якщо будь-які усні чи письмові медичні вказівки залишаються йому незрозумілими. Якщо у офіцера з нагляду виникає занепокоєння з приводу отриманих медичних вказівок, він може поставити це питання перед старшим членом медичного персоналу або затребувати повторний медичний висновок.

Добробут та безпека інших осіб

Офіцери з нагляду повинні враховувати загальну оцінку ризиків для усього персоналу центру тримання під вартою, беручи до уваги потреби і безпеку усіх осіб, які перебувають в межах центру тримання під вартою. Усі відвідувачі, у тому числі адвокати, медичні працівники, опікуни, спостерігачі та перекладачі повинні бути проінформовані щодо своїх повноважень та відповідальності до отримання доступу до центру тримання під вартою. У місці тримання під вартою мають перебувати тільки ті особи, які мають на це законні підстави. Якщо особі було відмовлено у доступі до місця тримання під вартою або певної камери, причина цього має бути вказана у її особовій справі. Офіцер з нагляду повинен в першу чергу керуватися принципом забезпечення гідності і поваги до затриманих осіб, а також тим, що потреби, пов’язані із забезпеченням їх рівня добробуту мають першорядне значення (в залежності від конкретної оцінки ризиків) протягом усього часу тримання під вартою.